Чому Сан-Франциско — «не зовсім» Америка?

Фото: Andy Z., ShutterstockЩе Ільф і Петров в «Одноповерховій Америці» стверджували: «Сан-Франциско — найкрасивіше місто Америки». І продовжували: «Мабуть, тому що він зовсім не схожий на Америку». «Зовсім», звичайно, занадто, але Сан-Франциско і справді особливий американський місто. Хоча б тому, що тут можна півгодини їхати в метро і не почути англійського слова: мовчазні китайці читають свої газети з ієрогліфами, а мексиканці жваво обговорюють новини іспанською.

Сан-Франциско сповнений протилежностей. Район, густо заселений сексуальними меншинами, межує з районом, де багато храмів. Однак все стає на свої місця, якщо поглянути на минуле міста. Сьогодні Сан-Франциско — одне з найбільших міст в США. Важко повірити, що двісті років тому його ще не існувало.

Першими білими людьми, які прибули сюди, були іспанці. У 1776 році вони взялися будувати тут форт і заснували місію в честь глави Ордена францисканців Св. Франциска Ассизького, Сан-Франциско. Коли в 1821 році мексиканці оголосили незалежність від Іспанії, ця територія стала належати Мексиці, а назвали її Йєрба-Буена. Але вже в 1846-му, під час американо-мексиканської війни, американські моряки висадилися на берег і без єдиного пострілу взяли поселення. У той час там проживало менше тисячі осіб, але все ж поселенню надали статус міста і назвали його Сан-Франциско.

Знаходиться місто в Північній Каліфорнії, на півострові між Тихим океаном і затокою, в оточенні мальовничих гір. Можливо, це містечко так і залишався б одним з тисяч звичайних тихоокеанських поселень, якби тут не знайшли золото. «Золота лихоманка» визначила майбутнє міста на десятки років вперед. У 1848 році сюди в пошуках пригод і кращої долі почали з’їжджатися сміливці з усіх континентів.

Неймовірно, але за три перші роки «золотої лихоманки» населення міста збільшилося в п’ятдесят разів. Кораблі проходили крізь вузький перешийок затоки Сан-Франциско — це місце назвали «Золоті Ворота». Прибували різні люди: для одних пошук золота був шансом не скотитися в безодню злиднів, інші планували реалізувати тут свої геніальні задуми. Однак всі вони мали спільну мету: почати в Сан-Франциско нове життя.

Серед них був і німецький іммігрант Лівай Стросс (Levi Strauss). Поки його корабель з товаром досяг берега Сан-Франциско, все було розпродано. Залишилося трохи парусини, з якої він замовив у кравця штани. Вони мали шалений попит. Пізніше він запатентував такі звичні сьогодні, але тоді перші джинси «Лівайз». Недарма одне з прізвиськ Сан-Франциско — «місто, який знає як».

Тут і справді знають, як, скажімо, заснувати ООН, оголосити рух хіпі та сексуальну революцію або й просто придумати iPod. Так-так, Стів Джобс, пізніше засновник і власник «Apple», теж народився в Сан-Франциско. До речі, передача «Руйнівники міфів» каналу «Дискавері» також знімається тут — місто, притягує диваків і авантюристів.

У Сан-Франциско живуть особливо наполегливі люди. Двічі землетрус руйнував місто, але жителі знову його відбудовували і продовжували жити тут. Перший раз, вранці 18 квітня 1906 року, за якихось 48 секунд було зруйновано більше п’яти тисяч будинків. Але основною причиною руйнувань стали пожежі. Через пошкодження газопроводу, пожежу не стихав кілька днів, і нічим його було зупинити. Тоді вирішили замінувати і підірвати охоплені полум’ям квартали, і так загасити пожежу. Другий землетрус, в 1989-му, збіглося з важливою бейсбольним матчем національного значення. Вся Америка була прикута до телевізорів, це було перше велике стихійне лихо, яке глядачі побачили в прямому ефірі. В обох випадках наслідки ліквідували всім суспільством.

Загартовує тут ще й погода. Марк Твен, провівши в Сан-Франциско рік, жартував: «Сама холодна зима в моєму житті — це літо в Сан-Франциско». Але, схоже, його це не засмучувало, оскільки він любив додати: «Не подобається погода в Сан-Франциско — почекай п’ятнадцять хвилин». Погода тут дійсно може змінюватися кілька разів на день, але не все так погано. Тут взимку ніколи не буває снігу і можна ходити в шортах. Ну а влітку, коли серед теплого сонячного дня насувається туман, потрібно натягувати светр. Місцеві жителі звикли і ходять з коротким рукавом цілий рік, тільки деякі завбачливо завжди мають при собі теплий одяг.

А ось для туристів такі перепади бувають справжньою несподіванкою. Хоча це їх не зупиняє. Всі хочуть побачити один із символів Америки — міст Золоті Ворота (саме через них пропливали перші шукачі золота), а також диво інженерії — тринадцятикілометровий Міст над затокою, що з’єднує Сан-Франциско з іншим мегаполісом Оклендом. Цікаво, що обидва мости були побудовані в роки великої депресії — 1936-37. На тлі решти Америки Сан-Франциско процвітав. І хоча про золото в той час вже не йшлося, місто розвивалося як потужний промисловий центр.

Між двома мостами туристів вітає острів Алькатрас. Тут і зараз знаходиться в’язниця для небезпечних злочинців (правда, в формі музею). Саме тут сидів знаменитий мафіозі Аль Капоне. Було відомо, що він нечесно заволодів мільйонами, але довести це не вдалося. А посадили його зовсім за інший злочин: несплату податків. До речі, за історію в’язниці не було жодної вдалої втечі, хоч спроби були, а дехто намагався втекти кілька разів.

З Алькатраса вимальовується силует Сан-Франциско — хмарочоси, найвищий — Трансамериканська Піраміда. За діловим центром знаходяться історичні квартали міста. Серед найбільш відвідуваних — Чайнатаун. У Сан-Франциско найбільша за межами Китаю китайська громада — понад сто тисяч осіб. Багато хто приїхав ще за часів золотої лихоманки, рятуючись від хаосу в тодішньому Китаї. Тому їх район тут по праву вважається частиною Китаю в Америці. Є також і японська громада, і італійська, і район, де живуть вихідці з колишнього СРСР.

Обов’язкова частина туристичної програми — відвідування району Кастро. Більшість його жителів мають нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Так склалося історично: під час Другої світової війни американці вирішили вигнати з армії всіх геїв. А куди? Вирішили, що Сан-Франциско краще підходить для цієї місії. «Неправильних» військових звільняли, але в документах чітко вказувалася причина, повернутися додому вони вже практично не могли. Так і залишилися в Сан-Франциско, де сьогодні, за статистикою, кожен шостий — гей.

Серед улюблених місць туристів — Пірс 39. Тут розмістилися кафе і ресторани, а біля самого пірсу живуть морські леви. Але жителі Сан-Франциско вважають за краще відпочивати в непримітних барах чи ресторанах у себе в районі — в тому ж Кастро. В цілому ж, при такому розмаїтті кухонь, вибирати є з чого — кількість ресторанів вимірюється сотнями. Особливо будуть задоволені любителі мексиканської або китайської кухні, адже їх тут найбільше. А ще гріх не спробувати знамениті каліфорнійські вина.

Сан-Франциско залишається вірним своїй історії. Тут не побачиш п’яного, але запах марихуани можна відчути мало не на кожному перехресті — дають про себе знати нащадки хіпі (цікаво, що перша мексиканська назва поселення «Йєрба-Буена» перекладається як «хороша трава»). Кастро продовжує традиції сексуальної революції, навіть, незважаючи на протидію губернатора Шварценеггера, «революціонери» вибороли право на одностатеві шлюби. Китайці, які здобули освіту в сусідніх університетах Берклі і Стенфорда, трудяться в Силіконовій Долині в годині їзди від міста.

Сан-Франциско з самого початку вабив диваків, людей відважних і цілеспрямованих. Він не тільки не схожий на Америку, він взагалі «не схожий». А ще — це найкрасивіше місто …

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *